Права людини Землі

Універсальні права людини.

Вступ.

Navis Stella взяла на себе відповідальність перекласти тексти, які належать організаціі об'єднанних націй. Ми це зробили за для волонтерської роботи та великої необхідності розвитку соціально-побутово організаційного розвутку інфраструктури східних регіонів Європи. Право власності на тексти в оригінальному письмі на англійській мові належать оранізаціі об'єднанних націй у Парижі, Франції.

Зважаючи на право власності, а саме на мету створення цих писем, ми маємо вказати, що ці права були створені для нас - для людей. Але, звісно, будь-ласка, розумійте, що в Україні головний документ - це Конституція України. Ці права людини направлені на першу чергу для розвинення молоді та можливості надання нових знань для Вас. У більшості своїх принципів людяності та демократичного розвитку нашої держави, разом із відкритою політикою міцних та теплих взаємовідносин на міжнародному ринку, тіло нашої конституції спирається на міжнародні домовленності між людьми та країнами світу для мирного і світлого взаємопроцвітання, саме тому ознайомившись із правами людини Землі ви зможете помітити багато знайомих рис між ціма двома документами, бо вони були створені для наших країн та для нас.

Офіційний ресурс походження статті та власників ви можете подивитись тут:

https://www.ohchr.org/en/NewsEvents/Pages/DisplayNews.aspx?NewsID=23871&LangID=E

30 статей щодо 30 статей Загальної декларації прав людини.

Минуло понад 70 років з того часу, як світові лідери, керуючись прагненням запобігти черговому Голокосту, чітко прописали права, які кожен на планеті міг очікувати і вимагати просто тому, що вони люди. У листопаді 2018 року Управління ООН з прав людини розпочало спеціальну серію ознаменовування на честь 70-ї річниці Загальної декларації прав людини, яка була прийнята в Парижі 10 грудня 1948 року.

Вступну статтю про історію та постійне значення цього надзвичайного знакового документа та 30 конкретних описів на двох сторінках кожної з 30 статей Декларації можна отримати за посиланнями нижче.

Стаття 1: Ми всі народжені вільними та рівними

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2: Свобода від дискримінації

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Стаття 3: Право на життя

Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.

Стаття 4: Свобода від рабства

Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.

Стаття 5: Свобода від катувань

Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.

Стаття 6: Право на визнання перед законом

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання ії правосуб'єктності.

Стаття 7: Право на рівність перед законом

Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Стаття 8: Право на захист

Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 9: Свобода від самовільного затримання

Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Стаття 10: Право на справедливий суд

Кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обгрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Стаття 11: Презумпція невинуватості та міжнародні злочини

Кожна людина обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її провина не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розглядy, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче від того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.

Стаття 12: Право на приватність

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Стаття 13: Свобода пересування

Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 14. Право на притулок

Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.

Це право не може бути використане в разі переслідування, яке в дійсності ґрунтується на вчиненні не політичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 15. Право на громадянство

Кожна людина має право на громадянство.

Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

Стаття 16. Право на одруження та створення сім'ї

Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбy та під час його розірвання.

Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Стаття 17. Право на власність

Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.

Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Стаття 18. Свобода віросповідання чи віри

Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

Стаття 19. Свобода думки та висловлювання

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Поділитись сторінкою / Share page:

Стаття 20. Свобода зібрань та об'єднань

Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій.

Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.

Стаття 21. Короткий курс демократії

Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні.

Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

Стаття 22. Право на соціальне забезпечення

Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Стаття 23. Право на працю

Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.

Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

Стаття 24. Право на відпочинок та дозвілля (вільний час)

Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.

Стаття 25. Право на належний рівень життя

Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.

Стаття 26. Право на освіту

Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов'язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.

Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими, або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об'єднаних Націй по підтриманню миру.

Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.

Стаття 27: Право на культурне, мистецьке та наукове життя

Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.

Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Стаття 28: Право на вільний і чесний світ

Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Стаття 29: Обов'язок перед вашою громадою

Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 30: Права невідчужувані

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.

Офіційний ресурс походження статті та власників ви можете подивитись тут: https://www.ohchr.org/en/NewsEvents/Pages/DisplayNews.aspx?NewsID=23871&LangID=E

Розгорнутий список перекладу

"30 статей щодо 30 статей Загальної декларації прав людини.

Вступна стаття:

Загальна декларація прав людини на 70:30 статей по 30 статей.

Минуло 70 років відтоді, як світові лідери чітко прописали права, які кожен на планеті міг очікувати і вимагати просто тому, що вони люди. Народжена бажанням запобігти черговому Голокосту, Загальна декларація прав людини продовжує демонструвати силу ідей для зміни світу.

Загальна декларація прав людини (ЗДПЛ) була прийнята 10 грудня 1948 р. З нагоди ювілею, щодня протягом наступних 30 днів Управління ООН з прав людини публікує інформаційні аркуші, щоб поставити кожну з 30 статей Декларації в перспективу. Випуски намагатимуться показати, як далеко ми зайшли, як далеко нам доведеться пройти, та вшанувати тих, хто допоміг вдихнути життя у хвилюючі прагнення.

Хоча за 70 років світ кардинально змінився - розробники не передбачали викликів цифрового конфіденційності, штучного інтелекту чи кліматичних змін - його увага до людської гідності продовжує забезпечувати міцну основу для розвитку концепцій свобод.

Загальнолюдські ідеали, що містяться в 30 статтях Декларації, варіюються від найбільш фундаментальних - право на життя - до тих, що роблять життя вартим життя, таких як права на їжу, освіту, роботу, здоров'я та свободу. Підкреслюючи гідність кожної людини, її преамбула підкреслює, що права людини є "основою свободи, справедливості та миру у світі".

Зі свіжими спогадами про світові війни та Велику депресію автори сформулювали, що не можна робити людям і що потрібно робити для них.

Чилійський автор Ернан Санта-Крус зауважив, що тодішні 58 країн-членів ООН домовились, що права людини походять від "факту існування" - їх не надає жодна держава. Це визнання, за його словами, "породило невід'ємне право жити вільно від нуди та утисків і повноцінно розвивати власну особистість".

Оскільки вони притаманні кожній жінці, чоловікові та дитині, права, перелічені в 30 статтях, є неподільними - всі вони однаково важливі і не можуть бути розміщені в ієрархії. Жодне право людини не може бути повністю реалізоване без реалізації всіх інших прав. Іншими словами, заперечення одного права ускладнює отримання задоволення від інших.

Загальна декларація прав людини має дивовижну спадщину. Його універсальна привабливість відображається в тому, що він утримує Світовий рекорд Гіннеса як найбільш перекладений документ - доступний на сьогодні на 512 мовах, від абхазької до зулуської.

Документ, представлений ООН в 1948 р., Не був детальним обов'язковим договором, на який очікували деякі делегати. Як декларація це була заява про принципи, з помітною відсутністю детальних юридичних формул. Елеонора Рузвельт, перша голова новоствореної Комісії ООН з прав людини і вдова президента США Франкліна Рузвельта, неодноразово наголошувала на необхідності "чіткого, короткого тексту, який би легко зрозумів звичайний чоловік і жінка". Минуло ще 18 років, перш ніж були прийняті два обов'язкові міжнародні договори, що формували міжнародні права людини на всі часи: Міжнародний пакт про економічні соціальні та культурні права та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права були прийняті в 1966 році, і разом із Декларацією, відомі як Міжнародний білль (список) прав людини.

За останні 70 років Загальна декларація прав людини охопила практично всі куточки міжнародного права. Її принципи закладені в національне законодавство, а також у важливі регіональні договори, а понад 90 штатів закріпили його мову та принципи у своїх конституціях. Багато договорів ООН, у тому числі про права жінок і дітей, катування та расову дискримінацію, походять із конкретних статей Загальної декларації прав людини.

Сьогодні всі держави-члени ООН ратифікували принаймні один із дев'яти основних міжнародних договорів про права людини, а 80 відсотків ратифікували чотири або більше, що конкретно виражає універсальність Загальної декларації прав людини та міжнародних прав людини.

Такий прогрес часто був результатом героїчної боротьби правозахисників. "Права людини - це не те, що викладається на стіл для того, щоб люди могли насолоджуватися ними", - сказав Вангарі Маатай, покійний кенійський екологічний агітатор і лауреат Нобелівської премії. "Це речі, за які ти борешся, а потім захищаєш".

Повний текст Загальної декларації прав людини був складений менш ніж за два роки, надзвичайний консенсус був досягнутий у той час, коли світ нещодавно розділився на комуністичний східний та західний блоки, коли лінчування (Самосуд у США через повішання) все ще були поширеними в США, а апартеїд консолідувався в Південній Африці.

Тоді представник Сирії при ООН зауважив, що Декларація не є роботою Генеральної Асамблеї, а "досягненням поколінь людей, які працювали з цією метою".

Однак завдання викристалізувати це на папері випало на невелику групу розробників з різного походження, включаючи китайського драматурга Чанг Пен Чун (Chang Peng-Chun) і доктора Чарльза Маліка (Dr. Charles Malik), ліванського філософа та дипломата. Той факт, що "чоловік" у попередніх документах став "усіма" в Загальній декларації прав людини, був завдяки жінкам-делегатам, таким як Ганса Мехта (Hansa Mehta) з Індії, Мінерва Бернардіно (Minerva Bernardino) з Домініканської Республіки та Бегум Шаїста Ікрамулла (Begum Shaista Ikramullah) з Пакистану.

Остаточний проект був представлений Генеральній Асамблеї на пізній нічній сесії в Парижі 9 грудня 1948 року нащадком рабів, гаїтянським делегатом Емілем Сен-Лотом (Emile Saint-Lot). Проект резолюції з прав людини, за його словами, був "найбільшим зусиллям, яке досі доклало людство, щоб надати суспільству нові правові та моральні основи".

Навіть місце проведення сесії Генеральної Асамблеї було болісним (зворушливим). Палац Шайо (Palais de Chaillot) був вигідною точкою для фотографування Адольфа Гітлера з Ейфелевою вежею на задньому плані під час його короткої екскурсії містом у 1940 році - іконічного образу Другої світової війни.

Наступного дня, 10 грудня (який щорічно відзначається як День прав людини), 58 країн перенесли права людини у сферу міжнародного права, посилюючи сім посилань на цей термін в установчій хартії ООН, яка робила просування та захист прав людини ключовою метою та керівним принципом організації.

Розробники дослідили близько 50 сучасних конституцій, щоб забезпечити включення прав з усього світу. Велике натхнення також дали чотири свободи, проголошені президентом США Франкліном Рузвельтом у 1941 році. Він визначив основні людські свободи як свободу слова, свободу поклоніння (Віросповідання), свободу від нуди (примусової покори людини до власника) та свободу від страху, і пояснив, що "свобода означає верховенство прав людини скрізь (повсюди)".

Загальна декларація прав людини перейшла від прав, обмежених для громадян (як у Французькій декларації 1789 року про права людини та громадянина), до прав людей, рівних для всіх, належали вони певній країні чи ні. Це також чітко заперечувало думку, що держави мали волю робити те, що їм подобалося людям на їхній території. У Нюрнберзькому військовому трибуналі в 1945 і 1946 роках нацистські лідери стверджували, що не можуть бути звинувачені у новоспечених «злочинах проти людства», оскільки, за висловом заступника Гітлера Германа Гоерінга (Hermann Goering), «... це було наше право! Ми були суверенною державою, і це суто наша справа".

Піднесення прав людини на міжнародний рівень означає, що поведінка більше не регулюється виключно національними стандартами. І з моменту прийняття Загальної декларація прав людини його основний принцип, згідно з яким права людини не можуть бути відкладені заради політичної чи військової доцільності, поступово поглинається не лише міжнародним правом, але й постійно розширюється мережею регіонального та національного законодавства та установ, в тому числі ті, що створені Організацією американських держав та Африканського союзу та в Європі.

Зараз кожна країна піддається зовнішньому контролю - концепція, яка призвела до створення Міжнародного кримінального суду в 1998 році, а також Міжнародних кримінальних трибуналів ООН та спеціальних судів для Руанди (Rwanda), колишньої Югославії, Сьєрра-Леоне, Лівану, Камбоджі та Східного Тимору. Також різко збільшилась кількість незалежних експертів та комітетів ООН, які контролюють виконання основних міжнародних договорів з прав людини, а Рада ООН з прав людини створила систему, відому як Універсальний періодичний огляд, згідно з якою всі держави мають їхні дані про права людини перевіряються один одним кожні п’ять років.

Похвалена, як живий документ, Загальна декларація прав людини стимулював такі рухи, як опозиція до апартеїду, і відкрив двері для вироблення нових прав, таких як право на розвиток. Постійно піднімається планка щодо деяких прав, перелічених в Загальній декларації прав людини, таких як концепція того, що становить справедливий суд. Нові угоди про права, такі як угода про інвалідність, розроблялися не лише експертами, але й безпосередньо залучаючи тих, кого це стосується.

З іншого боку, 70 років по тому расизм, дискримінація та нетерпимість залишаються одними з найбільших викликів сучасності. Права на свободу вираження поглядів, об'єднань та зібрань - необхідні для функціонування громадянського суспільства - продовжують зазнавати нападів у всіх регіонах світу. Уряди часто готові обійти або потоптати права, переслідуючи те, що вони вважають безпекою, або зберегти владу чи підтримати корупцію. Незважаючи на те, що всі 193 держави-члени ООН підписалися під Декларацією, жодна з них не повністю виконує її обіцянки. Як зазначив Нельсон Мандела у своєму виступі в Генеральній Асамблеї у 1998 році, присвяченому 50-річчю Загальної декларації прав людини, їх невдача "не є заздалегідь призначеним результатом дії природних сил або продуктом прокляття божеств. Вони є наслідками рішень, які чоловіки та жінки приймають або відмовляються приймати". Продукт поганого політичного, економічного та інших форм керівництва.

Тим не менше, в той же час, Загальна декларація прав людини продовжує створювати основу для обговорення актуальних нових питань, таких як зміна клімату, що "підриває користування всім спектром прав людини - від права на життя, харчування, притулку і для здоров'я ", за висловом колишньої глави ООН з прав людини Мері Робінсон. А права, які вона стверджує, лежать в основі Цілей сталого розвитку ООН (ЦСР), які прагнуть створити кращий світ до 2030 р., Зокрема, шляхом припинення бідності та голоду.

Перша стаття про статтю 1 Загальна декларація прав людини - "Усі люди народжуються вільними і рівними" - буде надіслана до ЗМІ та розміщена на www.ohchr.org завтра, 9 листопада.

Документ, представлений ООН в 1948 р., Не був детальним обов'язковим договором, на який очікували деякі делегати. Як декларація це була заява про принципи, з помітною відсутністю детальних юридичних формул. Елеонора Рузвельт, перша голова новоствореної Комісії ООН з прав людини і вдова президента США Франкліна Рузвельта, неодноразово наголошувала на необхідності "чіткого, короткого тексту, який би легко зрозумів звичайний чоловік і жінка". Минуло ще 18 років, перш ніж були прийняті два обов'язкові міжнародні договори, що формували міжнародні права людини на всі часи: Міжнародний пакт про економічні соціальні та культурні права та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права були прийняті в 1966 році, і разом із Декларації, відомі як Міжнародний білль (список) прав людини.

Disclaimer/Important: Official source is taken from United Nations web site for volunteer and educational purposes. Navis Stella is only a messenger for this work.

"30 articles on the 30 Articles of the Universal Declaration of Human Rights

It has been more than 70 years since world leaders, driven by the desire to prevent another Holocaust, explicitly spelled out the rights everyone on the planet could expect and demand simply because they are human beings. In November 2018, the UN Human Rights Office launched a special series to commemorate the 70th anniversary of the UDHR, which was adopted in Paris on 10 December 1948.

An introductory article about the history and continuing significance of this extraordinary landmark document, and 30 specific two-page descriptions of each of the Declaration’s 30 Articles can be accessed through the links below:

Introductory article

Article 1: We are all born free and equal

Article 2: Freedom from Discrimination

Article 3: Right to Life

Article 4: Freedom from Slavery

Article 5: Freedom from Torture

Article 6: Right to Recognition Before the Law

Article 7: Right to Equality Before the Law

Article 8: Right to Remedy

Article 9: Freedom from Arbitrary Detention

Article 10: Right to a Fair Trial

Article 11: Presumption of Innocence and International Crimes

Article 12: Right to Privacy

Article 13: Freedom of Movement

Article 14: Right to Asylum

Article 15: Right to Nationality

Article 16: Right to Marry and to Found a Family

Article 17: Right to Own Property

Article 18: Freedom of Religion or Belief

Article 19: Freedom of Opinion and Expression

Article 20: Freedom of Assembly and Association

Article 21: A Short Course in Democracy

Article 22: Right to Social Security

Article 23: Right to Work

Article 24: Right to Rest and Leisure

Article 25: Right to Adequate Standard of Living

Article 26: Right to Education

Article 27: Right to Cultural, Artistic and Scientific Life

Article 28: Right to a Free and Fair World

Article 29: Duty to Your Community

Article 30: Rights are Inalienable"

Official source is taken from United Nations web site for volunteer and educational purposes. Navis Stella is only a messenger for this work. Origins: https://www.ohchr.org/en/NewsEvents/Pages/DisplayNews.aspx?NewsID=23871&LangID=E

Допомога для Navis Stella

Карта Моно банка для доната допомоги і розвитку компанії Navis Stella:

5375 4141 3417 9992

Призначення платежу: спонсор/допомога для розвитку Навіс Стелла.

За можливості вкажіть свої контактні дані, якщо бажаєте зворотнього зв’язку.

Дякуємо за допомогу.